Всюдник пурпуровий (Ceratodon purpureus)
Сьогодні рубрика Флора НПП «Нижньодніпровський» присвячена моху Всюднику пурпуровому (Ceratodon purpureus).
Це широко розповсюджений мох широкої екологічної амплітуди, представник родини Дітрихові (Ditrichaceae). Це відносно дрібні наскельні та ґрунтові мохи, з прямостоячими стеблами, вкритими густими вузьколанцетними або шиловидними листочками з одного шару дрібних товстостінних клітин. Всі дітрихові відзначаються регулярним рясним спороношенням, причому форма та розмір коробочки – яскрава діагностична ознака. Справедливе це твердження і для всюдника пурпурового.
Всюдник пурпуровий, або цератодон пурпуровий, – представник монотипного роду, тобто інших всюдників-цератодонів в природі не існує. Він такий один. Відзначається фантастично широкою екологічною амплітудою, росте на ґрунтах будь-якого складу, на всіх гірських породах, які тільки можливі, на органічних рештках різного походження, на стовбурах дерев. Також цератодон пурпуровий успішно заселяє створені людиною споруди та субстрати. Це саме той мох, що проростає крізь загублені в лісі черевики, вкриває зеленим серпанком потріскані шини на звалищах та перетворює на казковий килим старе ганчір’я на пустках. Всюдник пурпуровий є класичним прикладом евритопного полісубстратного компополіта. Поширений по всіх континентах та природних зонах Землі крім, хіба що, Антарктиди.
Цератодон пурпуровий – дуже поліморфний мох. Рослини, що мешкають в різних екологічних умовах, помітно відрізняються за формою та абрисами листків, висотою та щільністю дернинок. Спільними є такі риси. Форма росту – щільні подушкоподібні дернинки, від 0,5 до 3 см заввишки, низенькі на освітлених та високі в затінених ділянках. Окремі стебла прямі, галузисті, густо облиснені. Листки численні, прямі, ланцетовидні, загострені, з відгорненими краями. Характерною є клітинна сітка листків цератодону, що складається з дрібних округлих, квадратних, трикутних та багатогранних товстостінних клітинок. Сухі листочки всюдника-цератодона наших степових екоморф при висиханні загортаються в кучері, тому цей мох дуже легко переплутати з представниками родини Поттієві.
При надмірному освітленні дернинки всюдника, зазвичай темно-зелені, набувають іржасто-коричневого або жовтуватого забарвлення. Саме за цією ознакою всюдник пурпуровий можна розпізнати влітку серед інших степових мохів.
Всюдник пурпуровий – дводомний мох. Дуже активно розмножується спороношенням. В цей час над дернинками всюдника піднімається цілий «ліс» спорогонів на довгих, до 3 см висоти, прямих ніжках. Коробочки помітні, горбкувато випнуті, горизонтально похилені, з помітним дзьобиком на кришечці та поздовжніми борозенками по боках. І коробочка, і ніжка моху забарвлені в червоно-брунатний, до пурпурового, колір, поверхня їх помітно блискуча. Численні спорогони всюдника створюють враження, що над дернинкою зависла червонувата хмаринка. Напевне, через таку особливість мох отримав видовий епітет «пурпуровий».
Також особливістю цератодона є здатність до неспеціалізованого вегетативного розмноження. Буває, що в пазухах листків цератодону починають рости пучки тонких зелених ниток з одного ряду довгастих тонкостінних клітин. Це вторинна протонема, досить своєрідна стадія в життєвому циклі мохів. На тендітних галузистих ниточках протонеми утворюються численні округлі «бруньки» – зародки майбутніх мохових стебел. Таких спосіб розростання віддалено нагадує розмноження довгокореневищних злаків.
В межах Національного природного парку «Нижньодніпровський» ми знайшли всюдника пурпурового в степах на схилах заповідних балок. Тут всюдник росте на ґрунті між злаками, поряд з аридницею сільською та жилкокрилом яйцевидним. Загалом же всюдник-цератодон є мешканцем лук, боліт, заплавних лісів і чагарників, де йому цілком комфортно.
Фото – з колекції парку
Tags: Науковий відділ