Екологічне лихо

Наприкінці червня мешканці Олександрівки, Станіславу (Білозерський р-н, Херсонська область) спостерігали ТРЕТІЙ!!! за місяць замор риби на Дніпро-Бузькому лимані.

Солона сірко-воднева смуга, що йде з Чорного моря

“Красиво, але небезпечно! Незвичне явище, для прісноводного Дніпро-Бузького лиману – підвищення рівня морської води і сірководню. Це явище завдає великої шкоди фауні лиману, під час якого гине величезна кількість риби та молюсків.
Основною причиною цього, є зменшення притоку прісної води з Дніпра і Південного Бугу. Раніше це явище було рідкістю, цього ж року, я спостерігаю його втретє. ” – описує на своїй сторінці у ФБ співзасновник туристичного клубу Скелька Тур Олег Марчук.

Коментар іхтіолога НПП “Нижньодніпровський” Билык Анна (Анна Билык) стосовно заморів риби у Дніпро-Бузькому лимані:

Загальновідомо, що зарегулювання р. Дніпро греблею Каховської ГЕС негативно відбилося на загальному стані Дніпровсько-Бузької гирлової області. Внаслідок цього змінився гідрологічний, гідрохімічний та гідробіологічний режими водойми, погіршилися умови мешкання, розмноження та нагулу організмів, що мешкають у водному середовищі.
Останніми дослідженнями науковців встановлено, що головними факторами, які визначають хімічний режим нижнього Дніпра є розподіл річкового стоку протягом року, згінно-нагінні явища, надходження грунтових вод в період низьких витрат та рівнів води, метеорологічні умови місцевості та життєдіяльність організмів рослинного і тваринного походження, які населяють водойму. Науковці стверджують, що основними проявами впливу трансформації річкового стоку на хімічний режим нижньої течії Дніпра є підвищення мінералізації, зокрема солоності води. Більш частими стали факти дефіциту кисню та підвищених концентрацій сірководню, збільшення вмісту біогенних та органічних речовин.
В період до зарегулювання стоку нагони солоної води з моря у дельту Дніпра були достатньо рідким явищем: в Рукаві Рвач спостерігалися зазвичай декілька разів на рік, а у інших – набагато рідше. Тривалість таких нагонів становила 10-15 діб. В період заповнення Каховського водосховища відмічалося значне осолонення води у пониззі Дніпра. Підвищенню солоності також сприяли вітри північно-східного напрямку з моря до лиману з подальшим її проникненням до пониззя Дніпра. Дослідження показали, що при скидах води з Каховського водосховища менше за 500 м3/с тривалістю 10 діб солона вода може потрапляти до пониззя Дніпра.
Проникнення солоного клину з Дніпровського лиману у гирло річки залежить від величини попусків з Каховського водосховища, вітрової ситуації та рівня солоності у лимані. Науковці наголошують на тому, що влітку у лимані постійно присутній солоний клин води, а його межі змінюються в залежності від коливань витрат води через греблю Каховської ГЕС.
У зв’язку з довготривалими періодами низьких за обсягами попусків з Каховського водосховища, які відповідно призводять до повільного кругообігу речовин, в літній період спостерігаються випадки дефіциту кисню і появи сірководню. Середньосезонні показники кисню у Дніпровському лимані протягом літнього та осіннього сезонів можуть коливатися в значному діапазоні – від 0,0 до 22,8 мгО2/дм3. Наявність нульових показників кисню у воді влітку має певну проблематичність з боку газового режиму водойми при підвищенні температури води. При значних і довготривалих згонах кисень в лимані розподіляється так, як і в річковій воді і досягає найбільшого вмісту в поверхневих шарах та у прибережних районах, але починає знижуватися в придонних шарах. При довгострокових нагонах і штилях, з утворенням щільнісної стратифікації, в придонних шарах починають утворюватися анаеробні зони. Науковці встановили, що дефіцит кисню частіше за все спостерігається у другій половині літа, коли в умовах високих температур води накопичена за вегетаційний сезон органічна речовина починає інтенсивно окислюватися, що супроводжується поглинанням кисню. Від нестачі кисню страждають в першу чергу донні мешканці водойми – раки, бички, а також риби що живляться у придонних шарах води. 
Останніми роками замори в межах естуарію стали майже звичним явищем. Вони відбуваються інколи по декілька разів на рік, завдаючи суттєвої шкоди. Аналізуючи дані по заморним явищам у межах Дніпровсько-Бузької гирлової області науковці прийшли до висновку, що основним лімітуючим фактором, що викликає зазначені зміни є сповільнений попуск води з Каховської ГЕС, так як саме в стоячій воді відбувається активний розвиток синьо-зелених водоростей, гіпоксія (нестача кисню), накопичення аміаку, сірководню та інших продуктів розпаду органічних речовин. За таких умов на глибину більше як 1,5 м практично не потрапляє сонячне світло і процесів фотосинтезу відповідно не відбувається. За відповідними спостереженнями науковці встановили, що заморні зони, спричинені гіпоксією стабільно утворюються вздовж судохідного каналу та на слабо проточних ділянках майже всіх лиманів та мілководних водойм. Особливо небезпечним є подальше утворення сірководневих зон в місцях найбільшого впливу стоків Дніпра, Південного Бугу та Інгула.

Інформацію підготовлено на основі досліджень науковців Херсонського аграрного університету. Джерела дивіться на фото: