Про заповідники та резервати, що врятують світ
Чимало людей зазвичай скептично ставляться до прогнозів учених та дослідників, які стосуються природних ресурсів, кліматичних змін, біорізноманіття. З різних причин. Найчастіше саркастично посміхаються: “Ну зникне десь там десяток-другий рослин, тварин чи комах, то й що? Хіба ми без них не обійдемося?!”
Навіщо нам болото
Щоб відповісти на ці запитання, спробуйте спочатку знайти зв’язок між бобрами та забрудненим повітрям у Києві, Львові, інших великих і малих населених пунктах. Є підказка. Щоліта, ближче до осені, в нас повсюди горять торфовища, отруюючи повітря на десятки чи навіть сотні кілометрів довкола. Гасити їх важко, бо торф має свої особливості, і якщо ділянку не залити повністю водою, то вогонь, схований углибині, знову вискочить на поверхню. Цього літа через спеку й посуху такі займання почалися раніше. На початку липня всього лише за два вихідних дні на Київщині вигоріло близько 20 га лісу та сухостою в різних районах області, оперізуючи столицю димовим кільцем. Грози та зливи допомогли швидше впоратися з вогнем, не пустили його на торфовища. Та чи надовго.
Коли осушували болота, теж казали, що без них легко обійдемося — мовляв, користі з них ніякої, тисячі гектарів без діла гуляють. На державному рівні ухвалювали грандіозні плани осушування боліт, не звертаючи жодної уваги на застереження вчених, які попереджали, що не можна так грубо втручатися в екосистему. Бумеранг, як відомо, має здатність повертатися.
На думку директора заповідника “Розточчя” Ярослава Бовта, “на місці висушених боліт кількість пожеж збільшується рік у рік. То була величезна помилка, наслідки якої трагічні. Тільки за останні п’ять років пожеж у районі побільшало на 50%. Оскільки збільшується кількість гарячих, посушливих днів, то й ризик загоряння теж постійно зростає. Проаналізувавши зміни клімату, які відбулися останніми роками, науковці підготували “План адаптації місцевих громад Яворівщини (Розточчя, Львівська обл.) до наслідків зміни клімату в умовах території з високим природоохоронним статусом”.
Після розрахунків та докладного обговорення вирішили реанімувати болото, яке колись висушили за наказом згори.Оскільки заповідник дуже залежний від води, потрібно було знайти спосіб, як її повернути на цю територію. Обійшлися без великих витрат, бо знайшли способи, з допомогою яких поступово локально піднімали рівень грунтових вод, використовуючи дренажні канали, збудовані ще під час осушення. Рішення було правильним, — уже цієї весни вода розлилася, затопивши чималу територію болота й урочища.Дослідники впевнені, що це допоможе стабілізувати екологічну ситуацію, підвищити продуктивність колись осушених земель, а головне — значно зменшити кількість пожеж.
Заповідник “Розточчя”, створений понад 30 років тому, єдиний на Львівщині. Він унікальний тим, що розташований на межі Поділля, Полісся і Карпат, тут можна зустріти представників флори і фауни, характерних для цих територій. Щоб зберегти це унікальне природне багатство, “Розточчя” отримало найвищий рівень заповідності. До речі, заповідник продовжується і з польського боку, правда, там він займає значно більшу територію.
Бобри проти глобального потепління
Згідно із законодавством, у заповіднику заборонена будь-яка господарська діяльність, — тут не дозволено збирати лісові ягоди та гриби, рубати дерева і навіть забирати ті, котрі впали під час буревію чи всохли.
Більшість його території займають соснові, букові та дубові ліси. Однак їх здоров’я останнім часом викликає занепокоєння, — глобальне потепління, велика кількість засушливих днів, дефіцит вологи у грунті та в повітрі негативно позначаються на деревах. Та, власне, й на кущах та інших видах рослин. Колись тут росло багато болотної журавлини, якою ласували тетеруки. Зоологи кажуть, що ці ягоди рятували здоров’я птахів — робили їх витривалішими, допомагали позбутися паразитів. Коли в заповіднику поменшало води, спочатку це зачепило рибу, яка там водилася, потім зникла журавлина, після чого відлетіли тетеруки, незадоволені збіднілим меню. Не витримали й дерева, особливо постраждали буки, які люблять “пити” багато води.
Рятувати екосистему людям допомагають добровільні помічники — бобри. В заповіднику розповідають, що припливли вони річками Розточчя з польської території. Мабуть, скористалися безвізом, і вже досить незле облаштувалися в українському болоті. Поруч із загатами, які створили люди, ростуть греблі, збудовані бобрами. Цих невтомних помічників тут нарахували вже понад сотню.
Заступниця директора заповідника Галина Стрямець вважає, що “бобри не лише будують греблі, а й очищають береги річок від зайвої рослинності, прибирають повалені дерева. Це їхня “відповідь” на виклики, які несе глобальне потепління.
Окрім видимих кліматичних сюрпризів, є поки що малопомітні, проте не менш загрозливі. В Україні, як і в інших державах, багато соснових лісів. Сосна звичайна не вибаглива ні до родючості ґрунту, ні до його вологості. Здавалося б, зі змінами клімату цим лісам нічого не загрожує. Але останнім часом лісівники Північної Європи констатують масове всихання сосни. Її пошкоджують короїди, які природно гинуть при температурі, нижчій від —28 градусів. А через потепління короїди активно розмножуються, під корою їм нічого не загрожує, боротися з ними досить проблематично. На Розточчі ми теж маємо приклади локального всихання сосни. В умовах потепління краще почуваються різні чужорідні види, такі як червоний дуб, золотарник канадський, борщівник Сосновського, амброзія, але вони витісняють місцеві види, що є небажаним явищем.
На одному з семінарів професор Іван Круглов показав десятки космічних знімків Розточчя. Температура повітря над містом і лісом у літні місяці в середньому різниться на 5 градусів, а над старовіковими буковими лісами Розточчя нижча аж на 7 градусів. Висновок очевидний — чим більше матимемо лісів, особливо старих букових, тим краще будемо захищені від природних катаклізмів”.
Заповідники і резервати
“Розточчя” — не просто заповідник, це — біосферний резерват. Для нас — нове поняття і нова філософія в цій сфері. В Україні запущено міжнародний проект “Екосистемна адаптація до кліматичних змін та стійкий регіональний розвиток шляхом розширення можливостей українських біосферних резерватів”, перший етап якого триватиме три роки. За цей час відбудеться апробація нових підходів до зміни клімату у трьох біосферних резерватах України: “Розточчі” (Львівська область), “Деснянському” (Сумська область) та “Західному Поліссі” (Волинська область).
За словами заступника міністра екології Василя Полуйка, “особливістю проекту є те, що внаслідок адаптації до кліматичних стресів виграє не тільки природа, а й населення, яке щоденно користується її ресурсами. Головне завдання резерватів — не лише збереження довкілля, а й гармонійна взаємодія природи та людей, які живуть поруч. Цим, власне, й відрізняється резерват від заповідника, де заборонена будь-яка господарська діяльність людини.
Зміну клімату ООН називає найбільшою загрозою для природи й людства у ХХ1 столітті. В цьому контексті, результати проекту, який розробляє пропозиції для адаптації екосистем і господарської діяльності на прикладі біосферних резерватів, є стратегічно важливими. Кліматологи рекомендують адаптуватися до нової реальності, а біосферні резервати саме й можуть стати ілюстративними пілотними майданчиками для екосистемної адаптації.
На черговому засіданні координаційної ради проекту ми обговорили дальші кроки в напрямі адаптації екосистем до змін клімату. Йдеться про перехід від хвойних монокультур до змішаних широколистяних лісів, створення елементів зеленої інфраструктури в агроландшафтах, які вже довели свою ефективність”.
Ольга Скрипник, джерело https://dt.ua/ECOLOGY
Trackback from your site.