Нехай вода несе життя!💦
Річки – артерії для живого організму нашої планети, які заряджають її силою та енергією, даруючи можливість розвиватися. На шляху природного існування екосистеми річок стало будівництво гребель, які перетворюють їх на керований водний потік та призводять до суттєвих змін у довкіллі. 
З метою об’єднання зусиль людства у боротьбі зі штучним впливом на річки у 1997 році був започаткований Всесвітній день дій проти гребель. Екологічну дату, яку відзначають 14 березня, запровадили за ініціативи громадської організації «Міжнародна мережа річок» (США). Цьогоріч усі тематичні акції проводилися під гаслом: «Хай вода несе життя, а не смерть!»
З нагоди Всесвітнього дня дій проти гребель фахівці Екоосвітнього відділу Національного природного парку «Нижньодніпровський» спільно зі спеціалістами КУ «Херсонський міський центр професійного розвитку педагогічних працівників» провели онлайн-зустріч із вчителями херсонських загальноосвітніх шкіл. Учасники заходу обговорили актуальну тему захисту річкової екосистеми та повели практичне заняття.
Завдяки STEM- лабораторії, яка використовується на уроках природничого циклу, освітяни змогли стати частиною єдиної річкової екосистеми. Кожен вчитель обрав для себе представника флори або фауни, яких об’єднувала річка. Таким чином освітяни проаналізували причино-наслідкові зв’язки людського втручання в екосистему Дніпра. Будівництво ГЕС з укріпленням узбережжя габіонами та вирубкою дерев призводить до знищення багатьох видів рослин і тварин.
Падіння рівня води та саме будівництво ГЕС перешкоджають нересту риби, а стояча вода без достатнього промивного режиму призводить до збільшення цвітіння водоростей і заморних явищ. Все це спричиняє виключення із природного ланцюга іхтіофауни, слідом за якою зникають і птахи, які харчувались рибою.
Так, крок за кроком, з нашої екосистеми може зникнути все живе, залишивши річку на одинці із кам’яними габіонами. Звісно це була прискорена модель знищення річки, але чи є у нас час та право на такі експерименти із природою? Скільки ще річок потрібно знищити людству, аби зрозуміти, що жодна кілокалорія не варта втрати живої природи?
Яскравим прикладом рукотворних катастроф є будівництво Каховської ГЕС, через яку зі швидкої річки Дніпро перетворився на каскад величезних ставків. Як наслідок – затоплення родючих земель та плавнів з численними протоками, озерами, велетенськими лугами, скорочення чисельності осетрових, які до цього були звичною у Дніпрі рибою.
Розуміємо, що будівництво Каховської ГЕС – справа минулого. Сьогодні наше завдання – зберегти різномаїття унікальної флори та фауни Херсонщини. 
На жаль, поки що Каховська ГЕС знаходиться під контролем російських військових, які навряд чи переймаються питанням екології та оцінюють вплив своїх дій на довкілля. Проте після повного звільнення території Херсонщини ми обов’язково повинні подбати про збереження та відновлення екосистеми рідного краю.
Tags: Екоосвіта, Крючкова Тетяна