Озоновий шар – це шар атмосфери (стратосфери), в межах якого концентрація озону удесятеро вища, ніж біля поверхні Землі. Озоновий шар відкрили у 1913 році Шарль Фабрі та Анрі Буїсон. У 20-х роках ХХ сторіччя вивченням його займався Гордон Добсон. Дослідник встановив світову мережу нагляду за озоновим шаром, яка працює з 1928 року і досі.
Озон (03, активний кисень) надзвичайно потужний окислювач та дезінфікуюча речовина, яка дуже швидко вбиває бактерії, віруси, грибки і впливає на мікроорганізми, стійкі до дії хлору. Сьогодні озон вважається популярним і дуже ефективним засобом знезараження води, повітря та очищення продуктів харчування.
Роль озону у збереженні біологічного життя на Землі винятково велика. Молекули озону поглинають тверде ультрафіолетове випромінювання Сонця саме в тій спектральній області, яка є найбільш руйнівною для біологічних систем.
При проникненні цієї складової сонячного спектру до земної поверхні почастішають опіки шкіри та сітківки ока, розвиток злоякісних пухлин, будуть руйнуватись молекули ДНК та кров’яні тільця, пригнічуватиметься фотосинтез у рослин. У разі збільшення інтенсивності «жорсткого» ультрафіолету може загинути планктон у поверхневому шарі води, який є основою харчових ланцюжків усіх морських екосистем. Таким чином, озон є своєрідним захисним екраном для всього живого на Землі.
Основні причини руйнування озонового шару:
- Запуск ракет і супутників у космос
- Функціонування авіатранспорту на висоті 12-16 км
- Викиди фреонів у повітря
Два головні шляхи збереження Озонового шару:
- Зменшення використання озоноруйнівних продуктів
- Пропаганда охорони озонового шару.